Варіантів смерті багато: викинутися з вікна, втопитися, порізати вени…
Вибачте, що доводиться так жорстоко… Щоб не сталося лиха, проводьте час зі своєю дитиною. Не залишайте її на гаджети та ігри смерті. Як ви здогадалися, мова про групи смерті.
Коли кажуть, дівчинка була врівноважена та спокійна, відмінниця, добра, усім допомагала… і повісилася. Як це? Чому? Хтось маніпулює дитячою свідомістю чи підсвідомістю? Як цей хтось туди вторгся? Хто дозволив?
Занадто багато волі, свобод дають сучасні батьки своїм дітям. Поганого не трапиться, якщо ваша дитина відвідуватиме кілька гуртків за інтересами, справді відповідально робитиме домашні завдання – буде зайнята справами, а не байдикуватиме. Також якщо вона орієнтуватиметься у онлайн та офлайн просторі, вмітиме їх розмежовувати, знатиме, що в будь-якому випадку можна розраховувати на батьків, особливо, якщо їй щось або хтось загрожуватиме, – з дитиною нічого не трапиться. Навчіть її розпізнавати погані посили від Інтернет-спільнот.
Коли у черговій новині про загибель дитини (зазвичай 11-12-річної!) пишуть про те, що вона була надзвичайно врівноваженою, часто згадується, що батьками таки були помічені зміни в настрої дитини, було відмічено пригнічення, зниження успішності у навчанні (інколи навіть протягом двох! місяців), психоз, істерики… То хіба це не привід поговорити з дитиною або психологом? Дитину можна було врятувати…
Батьки! Щоб з вашою дитиною нічого подібного не трапилося:
1. Проведіть бесіду стосовно того, що такі явища, як ігри смерті, відбуваються. Уникати та відгороджувати дитину від негативної інформації не варто. Розкажіть, що є люди, які неадекватні у своїх діях або намірах. Але боятися їх погроз не треба. Вони самі бояться бути викритими. Тому, погрожуючи щось заподіяти близьким дитини, вони розраховують на те, що дитина повірить, перелякається, нікому не скаже… та буде виконувати криваві квести, задовольняючи спотворену уяву хворого психа.
Коли слід проводити такі бесіди? – Якомога раніше, особливо коли дитина почала користуватися соціальними мережами. В якому ключі? – Якщо дитина вже 10-11-річного віку – варто вже називати речі своїми іменами. Вбереже дитину!
Далі запевніть дитину, що вам ніхто нічого заподіяти не зможе, бо ви весь час на роботі, повертаєтеся з татом, на таксі… Що завгодно, аби дитина у це вірила. Таким чином, дитина не боятиметься сповістити про погані речі у відношенні до неї, і ви разом зможете звернутися до поліції. Таким чином можна зловити злочинця, якщо передати аккаунт дитини поліцейським.
2. Не залишайте дитину без нагляду. Нехай вам телефонує та розповідає, де вона та що робить. При цьому не телеграм або вайбер, а саме голосовий зв’язок, так ви зможете відчути, якщо дитина буде чимось схвильована.
3. Більше проводьте часу разом: походи на природу, прогулянки, рухливі ігри тощо. Тобто не лишайте її на виховання гаджетам! Для соціальних мереж має бути визначено чіткий час, коли ви вдома. Листувалися тільки зі знайомими вам друзями. Якщо це далекий друг, нехай якось підтвердить своє місце проживання, інакше не зможе спілкуватися з вашою дитиною. Поговоріть з дитиною, що це міра безпеки, вона необхідна та не обговорюється. Дитина має зрозуміти.
Якщо у вас з дитиною довірливі стосунки, якщо ви друг вашій дитині, якщо вона не боїться зізнатися у поганій оцінці, – вона вас обов’язково зрозуміє. Звісно, будуть якісь секрети, згодом інтимного характеру, поясніть, що ви маєте знати, з ким спілкується дитина. Забороняти – неефективно, інакше дитина знайде, як оминути ваш контроль. Те, що вам не подобається новий знайомий хлопчик вашої доньки – це проблеми ваші, заборонити не зможете і не варто псувати стосунки з дитиною. А от якщо у цього молодого чоловіка суїцідальний профіль з красномовними малюнками та цитатами, – на це миттєво треба реагувати! Не плутати з музичними уподобаннями: рок, метал, наприклад!
Школи здебільшого уникають обговорення цих тем на класних годинах. Побоюються, що підігріють інтерес дітей до цих груп смерті. Можливо, тут треба підхід справжнього психолога, при чому в індивідуальній роботі з кожною дитиною. Дитині має бути пояснено, що вмирати не своєю смертю – страшно, і за власним бажанням – це безглуздо. Вчителі бояться – їх зрозуміти можна. Але з цим треба щось робити, при чому комплексно: індивідуальні бесіди та групові тренінги з учнями, робота з батьками тощо.
Не думайте, що ваша дитина психічно стійка, і з вами цього не може трапитися апріорі! Трапляється! Саме у родинах самовпевнених батьків. Будьте на сторожі. Бережіть дітей! Вони – майбутнє.
Чиж М.В.
