(Або як навчити дитину англійської…)
Не всі наші потенційні клієнти розуміють різницю між навчанням та розвитком. Тож наші роз’яснення до вашої уваги.
1. Задача репетитора-тьютора полягає у тому, щоб презентувати учневі навчальний матеріал у доступному форматі, поглибити знання, розкрити потенціал учня або студента, сприяти його розвитку на навчальному терені. І нічого спільного з розвивальними заняттями для дошкільнят та початківців!
Одразу внесемо ясність. Формат нашого закладу – НАВЧАННЯ. На наших уроках ми навчаємо дітей читати, писати, висловлювати свою думку та аналітично мислити. Ми не вчимо віршики та не дивимося мультики, не водимо хороводи, не співаємо пісеньки та не заучуємо фразочки англійської мови задля того, щоб батьки побачили це та розчулилися отриманими «результатами». Віршики, пісеньки, мультики – все це, безумовно, дуже цікаво, – але не результативно та відбирає дорогоцінний оплачуваний час клієнта. Все це – показовість! Ми вважаємо, що краще працювати на результат.
2. Розвивальні центри мають зовсім іншу специфіку. Вони покликані розвивати дитину як фізично, так і розумово, працюють над дрібною моторикою, розвивають логічне мислення, увагу, сприйняття та інші розумові компетенції. Нічого спільного зі справжнім вивченням іноземних мов у плані НАВЧАННЯ. Так, справді, зараз часто пропонується англійська ледь не з дворічного віку. Але це, скоріше, спроба створити мовленнєве середовище. Іноземні мови в розвивальних центрах – це, радше, данина моді.
Можливо, для декотрих дітей формату розвивальної англійської буде достатньо, але ми, репетитори навчального центру, в це не віримо. Нам доводиться таких діточок все одно навчати з самого нуля. Гірше від того – перевчати правильній вимові! Як ви думаєте, що і наскільки правильно може почути дитина у 2 роки 2 рази на тиждень та запам’ятати це до свого свідомого віку (хоча б 4 років)!?
3. Якщо Ви хочете створити мовне середовище, ми радимо співпрацювати з нянею, яка має гарні знання іноземної мови, бо зазвичай рівень володіння мовою у вихователів садочків (а саме звідти беруться кадри для розвивальних центрів) на десятки порядків нижчий (часто обмежується володінням граматикою та лексикою до 3 класу), саме тому для мовленнєвого середовища недостатньо розвивального центру.
Таким чином, навчання починається або з пелюшок з нянею, мамою або з кимось із рідних та щоденно, або з мовного середовища країни, мова якої вивчається, або зі свідомого віку разом з учителем, коли дитина готова до навчання.
Навчальний центр “AB–Lingvo” приймає дітей на навчання з 4-5-річного віку (інколи раніше, якщо дитина добре розвинена). Спочатку відбувається співбесіда з дитиною, та вчитель повідомляє, чи дитина готова саме до навчання, дає подальші рекомендації. Тому якщо ви знаєте, що вам потрібне саме навчання, а не розвивальні ігри – звертайтеся до нас, та ми порекомендуємо, як нам почати співпрацю.
4. Ще один нюанс, над яким ми працюємо: це співпраця з батьками у плані корекції поведінки дитини, зумовленої вродженими або набутими негативними рисами характеру, які проявляються в ході роботи тьютора та дитини: як то агресія, надмірна примхливість, прояви істерик, грубість, неповага до дорослих та однолітків. В особливо важких випадках радимо звертатися по психологічну допомогу до спеціалістів.
На жаль, життя таке, що ніхто дитині в житті, особливо її дорослому, не робитиме послаблень ані при працевлаштуванні, ані при подоланні фінансових труднощів, ані жодних інших. Тож варто працювати над дитиною у зв’язці «вчителі-батьки» саме зараз і негайно! Ми ж не хочемо виростити людину, яка ображена на усіх: на роботодавця, уряд, двірників, начальника ЖЕКу!? Тож слід щось робити задля уникнення можливих негативних наслідків.
5. Якщо Ви вирішили дати гарну освіту Вашій дитині, визначтеся, для чого саме Ви прийшли до репетитора. Проведіть бесіду з дитиною, обов’язково! Поясніть. Далі шукайте підхід разом з учителем. У жодному випадку не можуть допомогти однобокі старання. Потрібна систематичність та синергія.
6. Чому декотрі клієнти кидають вивчення предмету через місяць-два після початку? Ми проаналізували дане питання.
Перші – ті, хто думають, що віддали своїх дітей репетиторам, які мають з них зробити людей. Батьки платять і більше нічого їх не хвилює. Так теж не буває. Батьки для дитини – найвищий авторитет. І якщо вдома так ставляться до вчителя та навчального процесу, то дитина наслідує дану модель поведінки миттєво. Негативні наслідки від цього – ті самі неповага, агресія, істеричність, несамостійність, залежність від думки інших людей…
Другі – ті, хто опустив руки через те, що дитина чинить опір різного роду примусам, або через небажання (або неможливість) співпрацювати з учителями та контролювати виконання домашніх завдань дитиною.
Треті – які очікували іншого результату: що дитина 4 років одразу заговорить англійською усвідомлено. Або у старшокласника, який 10 років просидів у школі за місяць-другий відкриється потяг до іноземних мов. Це не робиться так швидко, і все цілком залежить від того, як дитина вивчатиме слова, граматику, виконуватиме домашні завдання, але це можливо і реально.
Четверті – діти, які не пережили переходу від байдикування до самостійної роботи. Самостійність – це все. Без неї мало що вийде. Тому наші вчителі в першу чергу навчають працювати самостійно. Отут потрібна допомога батьків, іноді психологів, якщо дитина вперто намагається байдикувати. Батьки, зрозумійте, на майбутній роботі ніхто не буде за вашою дитиною стелити м’яко, навпаки – ще й каміння підкидатимуть. Або вона працюватиме – або роботодавець знайде іншого працівника. Поки діти маленькі – треба прививати дані установки, щоб уникнути подальшого розчарування та думок, що «мені всі винні». До нас на роботу, у навчальний центр, приходили влаштовуватися такі «вчителі». Або ми одразу помічали, що це байдикобивці, або довго вони не пропрацювали. Тому ми завзято боремося за самостійність учнів у навчанні.
П’яті – ті, хто передумав складати ЗНО. Таке буває – зміна пріоритетів, вирішив поїхати до Польщі, краще заробляти великі гроші одразу, ніж отримати спеціальність, за якою потім працювати усе життя. Повертатися все одно нашим заробітчанам доведеться. Принаймні більшості з них. Не розуміють.
Шості – не зійшлися характерами. Таке теж буває. Дитина думала, що все знає, а виявилося, що навіть читати – не дуже. Уражене самолюбство. Тут теж рекомендуємо працювати над собою.
У будь-якому випадку, спочатку варто визначитися, для чого вам потрібно вивчати той чи інший предмет, розставити пріоритети – та до навчання! Не буває нічого неможливого. Усе, що ми можемо уявити – можливе! Творімо наше майбутнє разом з професіоналами!
Чиж М.В.
