(або чому групи в “AB-Lingvo” не менш ефективні, ніж індивідуальні заняття)
Розповідає Максим Васильович Чиж, директор та власник Навчального центру “AB-LINGVO” – Шостка, Конотоп.
Чому займатися індивідуально так модно?
“Репетитори у нашій країні з’явилися як масове та звичне явище відносно не так давно. І весь цей час існувала думка, що навчатися з репетитором індивідуально – це найкраще, що можна вигадати на педагогічній ниві, що наодинці з учителем дитина краще та швидше засвоїть матеріал. А ще батьки інколи не хочуть, щоб хтось дізнався, що їх дитина ходить до репетитора (так було у 90-і та 2000-і роки, інколи й зараз таке спостерігається). Останнім часом стало модно відвідувати репетиторів та представляти це, як перевагу перед іншими учнями (“А у мого сина – власний індивідуальний учитель”).
А тепер сучасна причина, чому батьки не хочуть віддавати дітей до груп та надають перевагу індивідуальному навчанню. Це явище особливо гостро обговорюється у соціальних мережах зараз. Це зневіра у вчителя, що викладає у школі (а саме у школі – групове навчання). Існує думка, що у групі багато учнів та кожному мало приділяється часу, а у навчанні індивідуально – усі 45 хвилин одній лише дитині.
Проте, якщо дитина готова сприймати інформацію від учителя (якщо у неї є бажання), якщо колектив (та вчителі), у якому вона навчається, – дружелюбний, та усі його члени мають рівні права, – дитина візьме від учителя усе, що їй дадуть. Тому чи це заняття у групі, чи індивідуально – різниці немає. До речі, заняття у групах значно дешевші, ніж індивідуальні, та цікавіші для дітей.
Коли все ж таки варто займатися індивідуально?
Якщо потрібно підвищити рівень знань з якоїсь певної теми або поглиблено вивчати предмет (індивідуальна прискорена програма), якщо дитина має розумові або фізіологічні особливості, однозначно, краще займатися індивідуально. Якщо у вашої дитини спостерігається зумовлена психологічними чинниками боязнь співпрацювати в колективі, в такому випадку негайно йдіть до психолога! Якщо дитина не співпрацюватиме у дитячому колективі з однолітками, вона не знайде собі місця під сонцем у дорослому житті, на майбутньому місці роботи, де командна грає надзвичайно важливу роль у житті організації. Терміново потрібно із цим щось робити! Дитину треба соціалізувати, якщо немає протипоказань психологів та психотерапевтів.
А ось у таких випадках не варто взагалі займатися!
Коли дитину ведуть на заняття “на мотузці”, тобто з-під палки, як то кажуть. Результату все одно не буде, як би мама чи тато не бажали своїй дитині найкращого майбутнього. Спочатку варто переговорити з дитиною, пояснити, навіщо їй потрібно ходити до репетитора, відвідати психолога, якщо ненависть до предмета була викликана негативними чинниками у середовищі, в якому дитина знаходиться. І лише тоді вести до репетитора.
Коли варто займатися в групах?
Якщо ви хочете розвивати дитину всебічно у плані мовленнєвих компетенцій (йдеться про іноземні мови), якщо для вас важливо соціалізувати її, подолати труднощі у спілкуванні – однозначно, вам до групи. Але чому ж таки батьки бояться віддавати дитину до колективу дітей?
Буває так, що навчальні центри набирають до груп дітей одного віку у кількості від 8 до 12 чоловік. Це мода великих міст, де окупити оренду – життєво важливо для організації (більше учнів – більший прибуток). Але така кількість дітей у групі рівносильна заняттям у школі, а це не ефективно. Занадто велика група. Один відстав, а усі інші пішли далі… І батьки це знають. З таким успіхом і звичайна школа не гірша.
Чому ще великі групи не є ефективними? – Більшість учнів відвідує різного роду гуртки та секції, задіяні у танцювальних, співочих та інструментальних колективах (це з нашої практики). Таких дітей у нашому центрі відсотків вісімдесят, хто кудись ще ходить після школи. То як можна зібрати групу однолітків, скажімо восьмикласників, на, уявімо, п’яту годину вечора? Одному треба на гурток з гри на гітарі, іншому на співи, третьому на танці, у четвертого художня школа, п’ятий зібрався на день народження до друга, шостий не виїхав від бабусі і заняття в нього пропало… Буває й так, що на вулиці темно, немає кому привести дитину, автобуси перестають ходити у зазначений час занять… Додамо ще й те, що всі ці діти різного розумового рівня, мають різні навички з предмету, хоч вони й одного віку чи класу. Дібрати від 8 до 12 дітей однакових за віковими, фізіологічними, розумовими показниками на один і той самий час просто фізично неможливо. Тому зазвичай береться група дітей одного класу/віку, видається якийсь умовний автентичний підручник, що підходить класу дітей, скажімо кембриджського чи оксфордського видання, і… хто встиг – той молодець. З таких груп виходять 2-3 дійсно навчені учні. Інші просиділи навчальний матеріал, як це буває у звичайній школі. Варто враховувати те, що навчання по автентичних англомовних підручниках зовсім не годиться для слабких дітей.
Ось саме через це останнім часом дуже багато батьків не бажають, щоб їх діти займалися у групах. Вони побачили результат і зробили висновок. Тобто не побачили результату взагалі, або він був дуже скромним. І що робити далі? Правильно. Антагоніст груповому навчанню – індивідуальне. Як на мене, – інша крайність. Чому крайність? Тому що дитину треба інтегрувати у суспільство, тренувати мовні навички (якщо йдеться про вивчення іноземних мов). Індивідуально можна швидко наздогнати граматику, але навчити спілкуванню – важко, якщо немає напарника. Часто до репетиторів приходять діти дуже сором’язливі та боязкі (відсотків п’ятдесят), і їх треба пристосовувати до суспільства, щоб вони були успішними. Серед них багато несамостійних та безвідповідальних. А ці навички краще прищеплювати у групі, але добирати групи слід за певними правилами. Такі правила впровадженні у нашому навчальному центрі вже протягом більше ніж десяти років.
Що це за правила
• Група дітей має складатися з майже однолітків (суміжних за віком, як то 10-12 років), дітей, які відвідують однакові класи або суміжні (наприклад, усі діти групи – з 5 класу або 5 і 6, 4 і 5), рідко допускається навчання, наприклад, чотири- і шестикласника, якщо вони за віком суміжні або підходять одне одному за знаннями або розумовими здібностями.
• Усіх дітей має влаштовувати час навчання. Це та причина, чому група не може перевищувати 4 дитини. За більше ніж 10 років нашої роботи груп з 4 дітей у нас було не так багато, саме через неможливість поєднати час навчання та навчальні здібності дітей. То як можна набрати до групи дітей одного віку на фіксований час і у великій кількості? Хіба що “загнати” дітей одного класу якоїсь школи на приватні заняття. Але це вже має бути підсудною справою через зловживання службовим становищем. У нас таке не практикується. Наші вчителі не мають жодних зв’язків зі звичайними школами.
Через вказані вище причини ми працюємо в міні-групах по 2-4 дитини. Таке навчання ефективне для тренування мовних навичок у парах при складанні діалогів, участі у дискусіях усією групою, виконанні інших комунікативних вправ.
• Дитина повинна мати можливість відпрацювати пропущені за станом здоров’я заняття, і у нас це є можливим саме через невелику кількість дітей у міні-групі. Після одужання дитину ставимо у групу для відпрацювань (група з 2-4 дітей, де особисто кожній дитині по черзі пояснюється її пропущений матеріал, у той час як інші члени групи працюють кожен над своїм персональним завданням). Інколи ми пропорційно розподіляємо час на кожного учня та відпрацьовуємо його в індивідуальному порядку у вільний час учителя. Уявіть, якщо у групі вісім учнів, то на вашу дитину на відпрацювання прийдеться аж 5,6 хвилини. Або взагалі ніхто відпрацьовувати такі заняття у великих групах не буде (так часто буває за їх правилами). Таким чином, гроші сплачені, а навчальний матеріал упущено. Хто буде його наздоганяти з вашою дитиною і як?
Хто може займатися у великих групах по 8-12 учнів?
“Потягнути” таке навчання можуть тільки справді сильні діти, у той час як вони вивчають мову поглиблено та навчаються мовленню. Як показує наша практика, до репетиторів звертаються далеко не найуспішніші у навчанні учні. Ті, хто у школі встигає – не потребують сторонньої допомоги. Проте у великих містах, як то столиця, існують мовні клуби для шліфування мовних навичок сильних учнів.
Підсумовуючи усе вище сказане, хочеться порадити батькам не боятися малих груп. Вони дешевші та навіть більш ефективні. Наш центр чекає на вас. Ми навчаємо як індивідуально, так і у групах. Вибір залишається за вами.
Читайте ще про це: У чому відмінність розвивального центру (1), розмовного клубу (2) та репетитора-тьютора навчального центру (3)?
