Ми у Facebook

Паблік Навчального центру “AB-Lingvo” https://ablingvostudy

Робота в “AB-Lingvo” https://ablingvowork

Здоровий Спосіб Життя https://everhealthylife

Пошук

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content

Хто такі зооволонтери? Міфи та правда

Любі друзі! На нашому сайті з’явився новий розділ, присвячений домашнім тваринкам, які шукають собі господарів. Наш навчальний центр долучається до гарної справи порятунку живих душ. Ми робимо рекламу для прилаштування безхатніх та покинутих тварин. Таким чином, частина коштів наших клієнтів залучена до гарної справи. Тож приходьте до нас на навчання, допомагаючи тваринам, які в цьому мають потребу!

Останнім часом у нас все більшого поширення набувають різні волонтерські рухи: хтось допомагає хворим дітям, хтось – нашим військовослужбовцям на сході, хтось – опікується тваринами. Можна навіть сказати, що це стало модно. Але, хоча інформації про волонтерський рух начебто не бракує, багатьом не зовсім зрозуміло, що значить бути волонтером. Оскільки наша організація займається тваринами, ми вирішили спростувати деякі міфи про зооволонтерів та пояснити, в чому полягає суть нашої діяльності. Щоразу ми будемо публікувати один з них. Тому стежте за оновленнями!

Міф 1. Зооволонтери – це така служба порятунку тварин, що працює 24/7.

Одного разу, повертаючись о 2 ночі з роботи, хороший хлопець Микола побачив собачку, що впав у відкритий люк. Але він не розгубився і почав телефонувати волонтерам. Яке ж було його здивування, коли волонтери не дуже то радісно сприйняли дзвінок хлопця і відповіли, що до ранку нічим допомогти не зможуть.

Це був міф. Що ж насправді? Волонтер – це людина, яка займається добрими справами із власної ініціативи та не має прибутку зі своєї діяльності. Тобто, якщо Ви вирішили зробити щось хороше для цього світу – ви це робите в міру своїх можливостей. Волонтери не проходять спецпідготовку по порятунку тварин; зазвичай більшість зооволонтерів – це тендітні жіночки й дівчата та літні люди. Та й чоловіки, яких чомусь дуже мало серед зооволонтерів, не є рятувальниками за професією. Волонтери підгодовують вуличних тварин, за можливості шукають їм господарів, займаються просвітницькою діяльністю щодо гуманного ставлення до тварин.

Що ж робити? Якщо ви побачили тварину, що потрапила у надзвичайну ситуацію – викликайте 101. Якщо стали свідком жорстокого поводження з твариною – мерщій звертайтеся до поліції (102).

Міф 2. Зооволонтери зобов’язані допомагати усім, хто до них звернувся.

Сьогодні, гуляючи з дітьми, турботлива матуся Оксана побачила коробку з кошенятами біля під’їзду. Кошенята були маленькі, голодні та змучені спекою. На вигляд їм було десь близько місяця. Оксані було дуже шкода малих – вони ж такі беззахисні! Але додому забрати вона їх не могла, бо в неї діти, а Оксана – матуся відповідальна. Не дай Боже діти лишай підчеплять від вуличних тварин! Та й чоловік від котів не у захваті. Проте й покинути напризволяще малечу теж совість не дозволяє. Тому пішла жіночка з коробкою по сусідах, може хтось забере. Але й у сусідів теж діти, чоловіки, дружини, квартири маленьки, злі собаки… Так би Оксана й бігала з тими нещасними кошенятами та одна сусідка їй сказала: ” Оксанко, у нас у місті волонтери є. От хай вони котів і заберуть – це їхній обов’язок!” І дала номер телефону.

Це був міф. А що ж насправді? Так, зооволонтери опікуються покинутими тваринами, намагаються знайти їм господарів. Але, пам’ятаємо з першої статті, що це люди, які НА ДОБРОВІЛЬНИХ ЗАСАДАХ займаються цією справою. Тобто вони – такі самі прості громадяни, що мають сім’ї та проживають у звичайних маленьких квартирах. І тому волонтер може взяти до себе обмежену кількість тварин. Він не зобов’язаний за першим дзвінком забирати у вас коробку з підкинутими кошенятами чи цуценятами. Ви ж не хотіли б жити в однокімнатній квартирі з двадцятьма дорослими котами та ще й забирати у всіх бажаючих підкинутих кошенят? Також волонтери не зобов’язані займатися відловом агресивних собак, забирати хворих тварин та “прилаштовувати” котів і собак, що мають господарів.

Що ж робити? Якщо вам підкинули тваринку, потримайте її у себе хоча б, поки у когось із волонтерів не звільниться місце. Зараз дуже не вистачає людей, які могли б брати до себе тварин на перетримку. Якщо підібрана вами тваринка хвора – відвезіть її до ветеринара. До речі, деякі клініки надають послугу по перетримці тварин (за умови, що є вільні місця). Якщо вам трапились кошенята чи цуценята, які ще не вміють харчуватися самостійно – доведеться їх вигодовувати, інакше вони помруть.

Давайте будемо більш людяними та разом допоможемо зооволонтерам у їх нелегкій справі.

Міф 3. Волонтери допоможуть мені знайти господарів для моїх кошенят/цуценят.

У Вадима та Олени є кішечка. Гарна така, сіренька, породи Британська короткошерста. Все б нічого, але щовесни їхня улюблениця шукає любовних пригод і, як наслідок, народжує кошенят. Стерилізувати її господарі не зважуються, бо це ж операція, це якось неприродно та й кажуть, що після цієї процедури кішки стають лінивими та товстими. Ось і “прилаштовуть” Олена з Вадимом котяче потомство. Раніше було легше, бо всі хотіли “модного” котика та бронювали кошенят одразу після їх народження. Зараз “британцем” вже нікого не здивуєш, мода пройшла. Усі друзі та знайомі котами забезпечені, за оголошеннями ніхто не телефонує. Тому Оленка дослідила усі соцмережі, знайшла волонтерську групу та зберегла потрібні номери телефонів. Ось трішки підростуть кошенята і волонтери допоможуть їх роздати. Вони ж навіть безпородних “прилаштовують”, а тут “британці”.

Це був міф. А що ж насправді? Якщо тварина має власника, то на нього лягає повна відповідальність за цю тварину, волонтери домашніми улюбленцями не опікуються.

Що ж робити? Коли ваша кішечка чи собачка щороку народжує потомство, чи можете ви бути впевненим, що ці дітки потраплять у люблячі руки? Чи не опиняться вони на вулиці, як тільки набриднуть новому власнику, і додадуть клопотів волонтерам. Чи не захворіють і не помруть через поганий догляд? Якщо ви не можете дати стверджувальну відповідь, вихід – стерилізація. Не потрібно боятися, це доволі проста операція – можете поцікавитися у ветеринарів. До того ж, стерилізовані тварини довше живуть, менше схильні до агресії та втеч із дому. Але перед операцією ретельно виберіть клініку за відгуками. Обов’язково пройдіть обстеження: як мінімум клінічний аналіз крові та біохімію, а краще ще й УЗД серця та внутрішніх органів. Особливої уваги потребують породи, що мають схильність до серцево-судинних захворювань. Не шкодуйте на обстеження грошей – це ж ваш улюбленець! Погодьтеся, ви б не хотіли, щоб вам проводили хирургічне втручання без попереднього обстеження.

Міф 4. У волонтерів багато грошей, тому хай вони самі годують та лікують вуличних тварин.

У одному звичайному дворі жила звичайна літня жінка, яку всі знали як Бабу Катю. Також у цьому дворі жила зграя бездомних собак. Тварини не заважали людям, люди не сильно втручалися у життя тварин. І все б нічого, але собаки були дуже голодними та виснаженими. Бабу Катю, як і багатьох жителів цього двору, доля бідних тварин не дуже то хвилювала, але, коли собаки почали кидатися одна на одну за кожну кістку, знайдену біля сміттєвих контейнерів, пенсіонерка вирішила, що треба щось робити. Попитала сусідів, може хтось знає якусь службу, що може знайти управу на цих звірюк. Молода дівчина з четвертого поверху підказала, що є зоозахисна організація, що годує бродячих тварин і, навіть, внесла старенькій їх номер у телефонну книгу. Ось уже Баба Катя сидить на лавочці та тисне кнопочки своєї старенької Nokia. “От зараз подзвоню в цю контору, скажу, щоб приїжджали їх годувати 2 рази на день. Бо що ми можемо, ми люди прості: в кого мінімалка і дітей годувати треба, в нас, старих, пенсія така, що й себе не прогодуєш. А в них гроші є!”.

Це був міф. Що ж насправді? Громадські організації та волонтери не мають ніких дотацій та фінансування від держструктур. Вони можуть проводити збір коштів на певні потреби (лікування тварини, стерилізація тощо) або добровільно вкладати свої особисті кошти. Як ми можемо зрозуміти, великих грошових надходжень у зооволонтерів немає. Небайдужі громадяни роблять невеликі внески на рахунок організації: 20, 50, 100 грн. Зібранині кошти часто не повністю покривають витрати на лікування та стерилізацію тварин. Також волонтери можуть приймати допомогу кормами, ліками тощо. Без підтримки та активної участі громадян волонтери не в змозі нагодувати, вилікувати та стерилізувати всіх бездомних тварин.

Що ж робити? Тварини живуть поряд з нами, вони є частиною екосистеми населених пунктів. Тому давайте вчитися співіснувати разом з ними. У кожному дворі є бездомні котики та собачки. Немає нічого складного у тому, щоб поставити їм мисочки для води та їжі, збудувати їм прихисток від дощу й спеки, по черзі їх годувати. Не потрібно купувати дорогих кормів, можна просто наварити каші з субпродуктами та овочами – це краще, ніж голод. На їжу можна скинутися усім мешканцям двору: продуктами чи грошима, хто як зможе. Повірте, якщо скидатися усім двором, сума буде мізерна. Також можна разом зібрати кошти на стерилізацію або лікування, якщо хтось із тваринок захворіє.

Життя вуличних тварин важке й триває недовго. Давайте зробимо його хоч трохи комфортнішим та щасливішим.

Міф 5. У зооволонтерів є великі притулки, де вистачить місця усім вуличним тваринам.

Жив собі у одному маленькому містечку маленький чорно-білий котик. Місце для проживання він обрав собі біля продуктової крамниці, де його підгодовували покупці та працівники крамнички. У котика там навіть були мисочки для води та їжі. Усе було б добре, та одного разу котик травмував лапку. Небайдужі волонтери приїхали, щоб забрати бідолажку до ветлікарні. І тут почалось… Якась бабуся, побачивши, що тввринку забирають, підійшла до зооволонтерів та розказала про всіх безхатніх котів, яких потрібно зараз же забрати до притулку із сусіднього двору. Потім підійшла молода мама з коляскою та почала скаржитися на собачі зграї, що не дають спокійно гуляти з дитиною. На її думку собаки стовідсотково скажені, бо гавкають днями й ночами. Тому їх треба терміново забрати із двору.

Це був міф. А що ж насправді?

У нашому місті немає притулку для тварин або центру адопції. Немає навіть приміщень під тимчасові перетримки. Кого можуть, волонтери беруть до себе додому, у звичайні, маленькі квартири. А там ще проживають їх родини, діти, пам’ятаєте? Скільки можна узяти котів чи собак у одно-двохкімнатну квартиру? Так, усі волонтери дуже хочуть, щоб був створений заклад, де вуличні тварини зможуть бути у безпеці, отримувати їжу та лікування й готуватися до відправки у нову сім’ю. Але ми пам’ятаємо з попередніх статей, що волонтерство – це справа добровільна і ніяк державою не фінансується. Тому ця мрія майже не здійсненна. Майже, бо все таки шанс є, якщо ми з вами, прості громадяни, долучимось до цієї справи.

Що ж робити?

По перше, підгодовуйте безпритульних тварин, що живуть у вашому дворі. Об’єднайтесь для цього з сусідами – так простіше і користь буде усім. Ви покращите життя ваших підопічних та уникнете агресії від голодних тварин. Ніколи не ображайте тварин – тоді вони ніколи не відреагують агресивно на вас!

По друге, стерилізуйте тварин за пільговою програмою у своєму дворі, якщо живете у багатоповерхівці, або на своїй вулиці, якщо проживаєте у приватному секторі. Так ви припините неконтрольоване розмноження. Знову ж таки, скидайтеся на стерилізацію усім будинком/вулицею.

По третє, допоможіть волонтерам у зборах коштів на реалізацію їх проєктів. Мабуть ви неодноразово бачили оголошення про збори коштів на потреби тварин. Існують благодійні фонди, що допомагають тваринам. Знайдіть такий у вашому місті та скиньте на рахунок суму, що не жалко. Якщо, скажімо, одна людина надішле 50 грн., то це зовсім не багато. А якщо таких людей буде 1000, 10 000, 100 000… Так, чим більше людей, тим реальніша мрія про кращі умови для бродячих тварин. Можна встановити собі за правило щомісяця виділяти якусь кількість грошей на благодійність (у Приват 24 є функція “щомісячний платіж”). Всесвіт вам віддячить добром за ваше добро!

Міф 6. Зооволонтери знають все про хвороби тварин та можуть заміняти ветеринарів.

Одного разу дівчина на ім’я Вікторія підібрала маленьке кошеня на автобусній зупинці. Добра дівчина побачила, що у тваринки хворі очі й носик і не змогла залишити його напризволяще. Кошеняті потрібна була медична допомога, але були вихідні, ветклініки не працювали. Дівчина згадала про знайому своєї мами, зооволонтера. “Ось хто мене проконсультує! Вона ж постійно когось підбирає, лікує.”- зраділа Віка. – “Заодно й підкаже, чому мій собака шкутильгає”. І пішла телефонувати мамі, щоб дізнатися номер всезнаючої зооволонтерки.

Це був міф. А як насправді?

Зооволонтери не проходять ніякої спецпідготовки і вони не являються дипломованими ветеринарами. У волонтерство приходять за покликанням душі люди абсолютно різних професій. Так, вони підбирають хворих тварин але лікують їх, консультуючись із ветеринарними лікарями. Звісно, з часом приходить досвід і зооволонтери вчаться самі робити уколи та давати таблетки своїм підопічним, розуміють, коли потрібно закапати очі своєму підопічному кошеняті з хронічною хворобою. Але лікування може призначити тільки дипломований спеціаліст – ветеринар.

Що ж робити?

Якщо ви бачите тварину, якій потрібна лікарська допомога – відвезіть її на прийом до ветеринара. Так, це не безкоштовно, але є клініки, де роблять знижки для вуличних тварин. Якщо лікування дуже дороге для вас, ви можете звернутися за допомогою до зоозахисної організації щодо відкриття збору коштів. Але не зловживайте цим: якщо можете оплатити хоч частину лікування – оплатіть, адже грошовий збір може знадобитися для іншого, більш термінового випадку тварині, у якої немає опікуна. Як ми пам’ятаємо, зоозахисні організації не дотуються державою та не мають прибутків, крім пожертвувань. А жертвують громадяни зазвичай невеличкі суми, коштів не вистачає на всі потреби постраждалих тварин.
Ні в якому разі не займайтеся лікуванням тварини самостійно! Це може бути небезпечно! Ви не спеціаліст, тому не можете правильно поставити діагноз, розрахувати дозу ліків. У деяких випадках при лікуванні тварин використовуються ліки для людей, але потрібно знати напевне, які з “людських” препаратів безпечні для тварин, а які ні.

Якщо у тварини серйозна травма спини чи голови, вона не встає, не рухається – не ризикуйте, домовляйтесь із ветеринарним лікарем про приїзд на місце. Неправильне транспортування тварини з переломом хребта чи важкою черепно-мозковою травмою може призвести до поганих наслідків.

Стежте за продовженням!

Поширити:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *