(Хто ця людина? Чому її ненавидять?
Вчимося правильно ставитися до людей).
Тож хто такий підприємець? – Це людина, якій відверто усі заздрять, хоча роблять вигляд, що це не так. Це людина, про яку перешептуються бабусі у дворах та яку інколи відкрито зневажає молодь. Чому це так? Чому людина, яка в прямому сенсі дає життя нашій країні, її великим містами та маленьким поселенням, обговорюється в такому негативному світлі?
Історично склалося так, що нам (державі), яка перебувала у складі СРСР, нав’язували думку про те, що капіталізм – це смертельно погано, що будь-який «буржуй» заслуговує на покарання, навіть на смерть, будь-якого заможного громадянина треба розкуркулити, все поділити порівну, нічого не робити, і світле майбутнє саме замайорить на горизонті…
Підприємець тим відрізняється від звичайних обивателів, що він уміє дивитися у майбутнє, а не жити думками, що воно саме його знайде, підприємець сам творить майбутнє, він – сам є майбутнє!
Звичайно, якщо перед вами справжній олігарх (багатій при владі, зростаючий на «харчах» держави), то, напевне, законно має місце ствердження про те, що він «понахапав», «накрав», «металу нарізав», «лісу навивозив»… Але у чому ж винуватий чоловік, який десять років возив, як проклятий, картоплю з села своєю «копійкою», а потім купив собі три машини таксі? У чому провинилася жінка, яка закінчила курси перукарів та відкрила свій салон краси після довгих років тиняння по домівках клієнтів, які часто незадоволені, яку зачіску їм не зроби, ще вислухати треба купу грубощів на свою адресу… А студентик, який пише програми, тим самим заробляючи собі на життя? І «не дай Боже» на гарне життя: з машиною та приватним будинком!? Він теж навирізав металу?
Тож, як бачимо, часто ми виявляємося неправі у своїх судженнях. Те, що ми бачимо на поверхні образу бізнесмена (квартира, машина, садиба, дорогий одяг) – це все результат його плідної діяльності. Але ми не знаємо, яким чином йому дістався його успіх. Ми не маємо поняття, як довго він мив машини, перш ніж відкрити СТО, не відаємо, яких поневірянь зазнала та покоївка, перш ніж стати власницею готелю, ми не знаємо, як важко працювало це дівча, доки наважилося відкрити свій власний ресторан. Ніколи не можна судити людину за її поверхневий вигляд. Лише справи визначають нашу сутність!
Чому вони успішні?
По-перше, вони не заздрять та не обговорюють нікого. Вони діють, поки інші ведуть гарячі балаканини за їх спинами.
По-друге, вони постійно навчаються. Страждають, але вчаться на помилках. І не скаржаться. Плітки на лавочках не принесуть успіху в жодному разі!
По-третє, вони – життєрадісні. Будь-яка робота виконується із захопленням та задоволенням. Це робота на себе, на державу, на людей.
То за що ж ми їх називаємо хапугами, крадіями, жаднюгами?! Чому ми думаємо, що вони не мають права володіти великими прибутками? Адже вони вкладають свої безсонні ночі, купу грошей, свої нерви та здоров’я – і все це заради нас: щоб було що поїсти, щоб було що надягнути, чим помитися, де навчати дітей… Ми живемо в цивілізованій країні (або хочемо жити в такій), тож маємо вчитися бути терплячими та розуміючими!
А тепер істина! Хочете, щоб вас поважали продавці в магазинах та роботодавці на ваших робочих місцях? – Перестаньте думати про людей, які героїчно відстоюють ваші ж інтереси (право на вибір харчових продуктів та інших товарів), а підтримуйте їх: вони для вас стараються.
А як же, скажете, їх надприбутки? – А ось як: вони вклали великі гроші у свій бізнес, пожертвували своїм сном, стосунками з рідними, коханими… Вони мають право на прибутки навіть у десятеро більші, ніж ви думаєте.
Шановні батьки! Зараз мораль. Навчайте своїх дітей справедливо та вдумливо ставитися до людей, аналізуючи та зважуючи всі «за» та «проти» будь-яких стверджень, які нам нав’язує суспільство. Не кожна думка окремої групи людей може бути істиною в першій інстанції. Принаймні у кожного є своя голова на плечах.
Чиж М.В.
