Чому буває так, що діти та батьки не знаходять спільної мови? Наче все має бути добре. Ви дарували все своє життя, вашу любов дитині, а вона на вас сердиться, не слухає, огризається… Чому це так? Невже ви недолюбили? Недодарували уваги? Мало приділяли часу вихованню? Що ж не так – розберемося.
Розглянемо одну з основних причин, через яку це відбувається: ми не даємо своїй дитині зростати, будучи собою. Дитина народжується вже особистістю, вже в неї є таланти. Ми ж, дорослі, маємо вчасно розпізнати таланти та розвивати їх максимально корисно та якісно. А що робимо ми, дорослі? Ми намагаємося дитині вказувати, що й як робити, які гуртки відвідувати, на кого навчатися, ким стати в професіональному плані.
Ще гірше складаються справи в тих родинах, де батьки, не втіливши в життя власних бажань, перекладають на свою дитину зобов’язання досягти успіхів у галузі, у якій їм самим не вистачило сил продвинутися. Таку дитину шпигують спортом, а вона хоче грати на піаніно, змушують скрижалити на скрипці, а дитина мріє бути художником… Таких прикладів маса.
Ми, дорослі, завжди кажемо: «Не йди вчитися на педагога: мала зарплата», «Навіщо тобі малювати, хіба з тебе вийде художник?», «Навіщо тобі та балалайка, іди на юриста»… Ми безпардонно загублюємо мрію дитини, руйнуємо її можливості, пригноблюємо її здібності, сумніваємося в її таланті.
А дитина це бачить. Вона стовідсотково буде так само навчати й своїх дітей, ваших онуків, до речі. І нове покоління дітей страждатиме від своїх батьків так само. Одному заборонять вчитися на програміста, бо це не робота, як багато хто думає (а міг би з нього вирости геніальний білл гейтс), іншому не дозволять копирсатися в гаражі, і він, напевне, не піде в технікум, а стане менеджером середньої ланки (а міг би бути відомим фордом).
Ось так і зростає не одне покоління посередніх людей, які виконують одні й ті самі дії: підйом, сніданок, робота, обід, робота, прання, вечеря, телевізор. Безпросвітна нудьга, безгрошів’я, пошуки себе, зміни роботи, поневіряння… Вам таке потрібно? Може, варто дати дитині бути собою? Вона від народження все може, все, що забажає. Тож нехай забажає, відверті бажання справжнюються: зараз є великі художники та танцюристи, які гарно заробляють, не налаштовуйте дитину на завідома негативний лад. Зовсім необов’язково вона стане механіком на СТО, можливо, відкриє власну справу з цим пов’язану. Не обов’язково бути бухгалтером на зарплату, можна стати фінансовим директором фірми.
Ми, дорослі, повинні допомогти дітям розвинути ті якості, які стануть в нагоді при реалізації їх власного потенціалу. Для цього ми маємо відвідувати психологів, пропонувати дітям ходити на різні гуртки (з того віку, коли дитина сама бажатиме чимось займатися). Бажатиме сама – це значить, що виражатиме зацікавленість в тій чи іншій справі. Це не означає нашої повної бездіяльності. Ми, як батьки, маємо довести до відома дітей, що є певні цікаві справи, та запропонувати спробувати чимось займатися, у жодному випадку не нав’язуючи своїх забаганок!
Напевне, у читачів виникне запитання, що ж робити, якщо дитина не хоче відвідувати гуртки, а ми розуміємо, що просто просиджувати вдома не можна? Про це читайте нашу статтю за даним посиланням: https://ab-lingvo.org.ua.org.ua/index.php/2011-12-22-15-05-45/387-2015-01-08-08-15-39.html
Бажаємо успіхів усім батькам в їх нелегкій праці – у вихованні покоління, що зростає! Нехай усі перешкоди на вашому спільному з дітьми шляху ставатимуть лише досвідом, який неодмінно призводить до успіху!
Чиж М.В. та колектив
навчального центру “AB–Lingvo”
