(Інструкція для вчителів)
Щоб дитина поважала вчителя, слухала його рекомендації, з нетерпінням чекала на його поради, намагалася бути схожим на нього, брала приклад та шанувала, і в подальшому – виражала щиру подяку – вчитель має відповідати широкому спектру вимог, без яких просто не можливо стати великим Учителем з великої літери. Про це далі й ітиме розмова у даній інструкції.
Шановний учителю “AB-Lingvo”! Якщо Ви хочете стати шанованою людиною (з боку дітей, батьків, Вашого керівництва, просто сторонніх людей, які чули про Вас), Вам конче необхідно взяти до уваги та терміново та неухильно впроваджувати, задіювати, активувати наступні методи, форми, засоби покращення своєї особистості як педагога – набувати харизми вчителя!
Якого вчителя поважають діти та батьки? Який він – сучасний успішний учитель?
1. Він вимогливий. І стосовно кількості домашніх завдань (по максимуму, скільки може встигати дитина), і стосовно вивчення учнем слів (з цим безкомпромісно – тільки вчити і ніяк інакше), і стосовно будь-якого аспекту мовленнєвої діяльності на уроках (йдеться зокрема про вчителя англійської мови).
2. Він обов’язковий. Якщо пообіцяв зателефонувати батькам з приводу навчання – то дзвонити неодмінно. Не стримавши раз свого слова, не сподівайся на те, що тебе сприйматимуть надалі серйозно!
3. Він наполегливий. Якщо не вивчені слова, вони мають обов’язково бути прописані. Якщо не зроблено цього вдома – прописати на уроці. Жодних компромісів!
4. Він напористий. Іноді треба «притиснути» на дитину, щоб змусити щось виконати через «не можу» або «не хочу», «переламати» її зневагу до вчителя або предмету тощо.
5. Він не жаліє через дрібниці. Жалість через те, що дитині багато робити завдань вдома, бо втомлюється ручка, – недоречна. М’якотілості тут не місце! Діти завжди намагатимуться «тиснути» на жалість. Жаліти треба тих дітей, які голодують або хворіють. Ми ж – навчаємо. Нічого спільного з жалістю!
6. Він упевнений у собі. Не самовпевнений та нахабний, а саме впевнений у своїх силах, знаннях, можливостях, вміннях навчити. Просто знати свій предмет та вміти без впевненості – не достатньо. Не впевнений у собі – це, як ні риба, ні м’ясо. Кальмар, напевне.
7. Має свою позицію. Треба вміти довести, що цей матеріал варто вивчати саме з якогось певного моменту, як то спочатку Present Simple, а потім уже Present Perfect. Він не йде на поводу у дітей та батьків. Чітко та логічно доводить те, у чому він професіонал, а не починає навчати по тому підручнику, за яким наполягає працювати мама дитини.
8. Не конфліктний. Спокій і тільки спокій – ось запорука міцних нервів! Навіщо дитині репетитор-істерик?! Хоча інколи треба й підвищити тембр голосу. Проте не «вибухати» щоразу, коли дитина неправильно називає слово.
9. Він справедливий. Якщо дитина виправилася, оцінити по праву, не пригадуючи старі «заслуги». І якщо сам припустився помилки – будь добрий, визнай це! Щоб у бруді не покопирсатися обличчям, можна коректно зауважити, що ти зробив помилку там-то і там-то, усі помиляються, навіть учителі, тож буцімто будемо виправлятися разом. Правда ж, це краще, ніж сказати неправильний переклад слова, а дитина раптом потім подивиться його в словнику, тож учитель виглядатиме зовсім не зовсім гарно?! Таке буває, напевне, з усіма молодими спеціалістами! До уваги!
10. Він відповідальний, старанний та сумлінний. Відповідальне ставлення до роботи помітне і дітям (хоч і маленькі можуть бути), і батькам (які начебто не присутні на уроках). Це ще одна складова професіоналізму. Скрупульозність та охайність також впадають в очі: чи акуратно порізані картки, чи немає зайвих полос, ліній відрізу, білих полів тощо.
11. Творча, всебічно розвинена особистість. Не сухар, а людина, яка привносить у життя жвавість, інтерес, інтелект! Попитайте у дитини, чим вона цікавиться, підтримайте розмову. Якщо ваші інтереси збігатимуться, ви швидше знайдете спільну мову.
12. З почуттям гумору. Це продовження попереднього пункту. Розрядити атмосферу треба вміти. Не вмієш – навчися. Ти вчитель. Повинен!
13. Цікавиться життям та успіхами дитини. Спитати про шкільну оцінку – святий обов’язок репетитора, адже він зобов’язаний знати, чи покращилися результати у дитини в школі. Якщо дитина відвідує якісь гуртки, не зайвим буде проявити цікавість стосовно цього аспекту життя вихованця. Щира зацікавленість – початок гарних відносин.
14. Допитливий, проте не втручається не в свої справи. Цікавтеся життям дитини, проте перероблювати молодь не варто. Ви в такому ж віці, можливо, й не таке творили! Просто намагаємося знайти порозуміння з дитиною у сфері її інтересів.
15. Живий, енергійний, рухливий, не лінивий. У жодному випадку не мимрить щось собі під носа, чітко та зрозуміло розмовляє, грає тонами голосу (вище-нижче, розмірено та спокійно). Не боїться зайвий раз підвестися та підійти до дошки. Проте не бігає знервовано по класу.
16. Ввічливий, культурний, вихований. «Будь-ласка», «дозволь», «чи міг би ти» або подібні – слова з його лексикону. Цим усе сказано.
17. Панібратство в нього не припустиме. Учень – то є учень, хоч для молодого вчителя може виявитися і не на багато молодшим. Особливо, молодим учителям варто звернути на це увагу. Жартувати – це добре, але кумівства не припускати.
18. Пояснює матеріал чітко, зрозуміло, логічно. Пише красиво та наглядно на дошці, продиктувавши, перевіряє написане самостійно учнем у зошиті. Завжди впевниться, що дитина не зробила помилку, записуючи на слух.
19. Не допускає баловства, сперечань, відмов виконувати завдання, грубості з боку дитини. Педагог прославляється своєю майстерністю вмовляти та втихомирювати дитину, знаходити виходи зі складних ситуацій.
20. Має багато наочного та роздаткового матеріалу, його кабінет оформлений належним чином. На те він і спеціаліст своєї справи, щоб могти запропонувати щось таке, чого не пропонує ніхто інший, щось особливе, індивідуальне, оригінальне. Ви же спеціаліст!? Перевірте себе! Є таке у Вас?
21. Вміє пояснити так, що і дуб зрозуміє. Йдеться зараз саме про дерево! Не про дитину, яку інколи недолуго та образливо називають педагоги. Розвиваймо нашу здатність та майстерність, шановні колеги!
22. Він кайфує від цього. Викладання – це його все. Днями й ночами виготовляє картки, плакати, малює малюнки, креслить креслення, складає складанки… Задоволення від роботи, спілкування з дітьми – це те, що робить нашу професію найгуманнішою у світі! Від чого іще учитель отримує кайф? – Коли у дитини є щонайменші успіхи, коли вона робить вправи без помилок, коли розуміє, що їй пояснюють. Взагалі робота з дітьми для нього – насолода! Його робочий кабінет – його гордість. Виготовляти плакати, картки, малюнки – вічність би цим займався!
23. Займається самоосвітою. На сайтах, з журналів, набуваючи досвіду від колег – це не весь перелік його джерел натхнення. Це людина-фанат своєї справи. Ось – справжній учитель! Великий!
24. Він зацікавлений та залучений цілком до викладання та до життя організації. Діти завжди бачать тих, хто працює спустивши рукава. Навряд чи такі спеціалісти потрібні у приватній організації! Згодні?
25. Не поширює та, більш того, присікає намагання розповсюджувати плітки. Звісно, коректно, пояснюючи, що зводити наклепи – це недобре.
Кого зі своїх працівників цінує начальство окрім вище вказаних?
– Тих, хто справді є членами великої корпоративної родини. А це означає брати участь у житті організації, бути готовим замінити свого колегу, вийти на відпрацювання, коли це потрібно (в межах розумного, звісно), допомогти тому, хто потребує цього на роботі…
– Слухняних, виправних та уважних до деталей. Сказано впровадити ті чи інші форми або методи, бо такі правила в організації – значить, впровадити! І жодних зволікань та ігнорувань! Інакше це може бути розцінено, як непокора. А точніше – буде розцінено!
– Тих, хто думає, потім висловлює думку. Безпардонні люди нам не потрібні в нашій організації, де повинна бути лише дружелюбна атмосфера. Субординацію ще ніхто не відміняв!
– Тих, хто діє за інструкцією, а не як зручно йому. У нашому монастирі діятиме лише наш устав!
– Хто прийшов не відсидіти до відпустки, а справді готовий віддавати себе цілковито дітям та любить свою роботу.
– Не припускає вульгарності, фамільярності, панібратства. Стриманий в одязі, моді, висловлюваннях, поведінці. Усе має бути в міру.
– Не дратівливий. Стриманий за характером, але не черствий.
– Скрупульозний, педантичний. Діти за це спасибі ще скажуть. Тому ми цінуємо цю якість.
Постать учителя. Малюємо портрет:
а) гордий своєю професією;
б) поводиться стримано;
в) впевнений у собі, своїх силах;
г) знає собі ціну, проте не зазнається;
д) вимагає поваги до себе та сам поважає оточуючих;
е) стовідсотково справедливий, справжній Соломон.
Ось так. Нам усім є до чого прагнути, на що рівнятися. Тож планомірно разом йтимемо до нашої спільної мети – стати Учителями з великої букви!
