Ми у Facebook

Паблік Навчального центру “AB-Lingvo” https://ablingvostudy

Робота в “AB-Lingvo” https://ablingvowork

Здоровий Спосіб Життя https://everhealthylife

Пошук

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content

Як розповісти дитині про смерть домашнього улюбленця. Частина 1

На жаль, наші домашні тваринки живуть набагато менше, ніж ми. Якщо у сім’ї є дитина, рано чи пізно їй доведеться зіткнутися зі смертю улюбленого собачки, кішечки чи пацючка. Діти зазвичай бурхливо реагують на звістку про смерть чотирилапого друга, але у той же час вони ще не до кінця усвідомлюють, що таке взагалі смерть, тому дитяча психіка досить швидко впорається з цим стресом. Виняток – трагічна загибель тварини на очах дитини або неправильна чи некорректна поведінка батьків стосовно смерті улюбленця.

Чого категорично не можна робити? (Поради психологів)

1. Приховувати від дитини правду, розповідати історії, що улюбленець поїхав у тривалу подорож, тощо. Діти дуже кмітливі – набагато більше, ніж може здаватися зі сторони. Дитина обов’язково щось запідозрить, якщо улюбленець раптом зникне. Та й просто може випадково почути правду у вашій з кимось розмові. Тоді недовіра до батьків та прихована образа гарантовані.

2. У жодному разі не розповідайте історій, що ваш собачка/котик/пацючок пішов шукати іншу родину, бо дитина погано доглядала за ним. Отримаєте психологічну травму та комплекс неповноцінності у дитини, боротися з якими буде дуже важко.

3. Не знецінюйте емоції дитини, якщо вона дуже переживає. Категорично не можна казати щось на зразок: “досить рюмсати”, “не розводь тут істерики”, “пора вже заспокоїтися”. Краще підтримайте свою дитину та покажіть, що вам теж дуже жаль.

4. Фрази на зразок “це всього лише собака/кіт/морська свинка, купимо нову” навіть не обговорюються! Якщо ви хотіли таким чином заспокоїти свою дитину – ви дуже помилилися. Якщо ж ви насправді так думаєте – вам потрібно змінити своє ставлення до тварин та добряче попрацювати над своїм світоглядом або не заводити тварин взагалі.

5. Також не можна підміняти померлу тварину на таку саму. По-перше, кожна тварина унікальна, й точно такої самої ви не знайдете. Навіть якщо підберете схожу зовнішньо тваринку, характер та звички будуть геть іншими. По-друге, ваша дитина розумніша, ніж ви думаєте й все одно помітить, що щось не так, хоча може й не признається вам. Знову ж таки буде стрес та недовіра до вас. А якщо ще й випливе правда – вас очікує велика істерика і психологічна травма у дитини. По-третє, якщо підміна не буде таємною, а ви з дитиною домовитесь, що їй візьмуть точно такого песика/котика, то у неї сформується неправильне відношення до живих істот. Малюк навчиться сприймати тваринок як іграшки, буде думати, що якщо вона, тваринка, “зламається”, завжди знайдеться заміна. Згодом це сприйняття може розповсюдитися також і на людей: друзів, родичів, найближче оточення тощо.

6. Навіть якщо ви чесно все обговорили з дитиною, не поспішайте заводити нового улюбленця. Психологи рекомендують почекати 2-3 місяця. Цей час потрібен для того, щоб прожити усі емоції, змиритися із втратою та налаштуватися на те, що нова тваринка буде зовсім не такою, яким був ваш попередній улюбленець.

Читайте продовження у частині 2. Там будуть поради, як правильно сповістити дитині сумну звістку.

Продовження: https://ab-lingvo.org.ua/iak-rozpovisty-dytyni-pro-smert-domashnoho-uliublentsia-2/

Поширити:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *